Школа існує у Новопідгородному з 1908 року. Протягом майже 100 років ( у вересні 2008 року відмічатиметься ця дата) вона розташовувалася у різних місцях, якось пристосованих і непристосованих для навчання. В 50-60 роки школа займала три приміщення: на місці теперішньої пилорами ( там навчалися початкові класи) – приміщення збереглося в початковому стані, в місцях , де зараз побудована аптека і відділення зв’язку. При школі був великий сад, смородинник, виноградник.

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В такій школі учні навчалися до 1969 року

 

    Але навчатися в ній було незручно: розкидані по селу класи не давали можливості для спілкування вчителів і дітей , пічне опалення з вічним обліком техпрацівниці, яка весь час гриміла лопаточкою та кочергою, гори одягу на вішалках , які стояли прямо в невеличких класах, відсутність спортзалу, окремого приміщення для їдальні та актового залу – все це не дуже сприяло навчально-виховному процесу в школі.

    Звичайно, і навчатися, і гратися діти вміли і в цих умовах. Та країна розвивалася, розширювалося поняття про культуру побуту, технічний прогрес в школі і вдома. Тому  жителям села, їх дітям, вчителям і, особливо, директору школи Івану Петровичу Коротачу снився образ нової світлої великої школи з просторими коридорами і класами. І тільки дякуючи його ініціативі, багатоденним клопотам, поїздками в обласне управління освіти почалося, нарешті, будівництво нової школи.

    Для села це була величезна подія. А  вселення  в приміщення нової школи у 1969 році – як входження у храм.

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

   Про те , як жилося дітям у ті часи і як працювалося педагогам, розповідають наші односельці.